Сценарій уроку-реквієму «Життя - мов спалах»,

присвяченого вшануванню пам’яті  Крівченка  Сергія

Мета: ознайомити учнів із трагічною сторінкою нашої історії, розповісти про випускника  Максимівської школи, Крівченка  Сергія, який служив і загинув  у зоні АТО, віддати данину пам'яті герою та всім полеглим воїнам;

виховувати  моральні чесноти, героїчні риси характеру (мужність, наполегливість, цілеспрямованість), почуття гордості за свій народ, національну свідомість та патріотизм; дати можливість відчути особливу цінність миру і спокою у світі, важливість таких понять як милосердя, підтримка та співчуття.

Обладнання:  портрет героя-земляка Крівченка Сергія, що загинув в АТО, мультимедійна система: презентації до уроку, відеоролик, сумні ліричні мелодії, свічки, квіти. На урок запрошені батьки Сергія, однокласники.

Хід уроку

Вступне слово директора школи

Учитель:

Мені наснилося, немов солдати,

Які не повернулися з боїв,

Не полягли, а залишились жити,

Перетворившись в білих журавлів…

Пісня «Журавли»

Учитель : Сьогодні, коли Україна потопає в сльозах від горя, з болем у серці говоримо: «Ми не тільки не хочемо війни, а просимо Бога зробити так, щоб вона нарешті закінчилася. Ми віримо в це!»

Учень: Ще мало літ минуло з часів Великої вітчизняної війни, але рани кровоточать і досі, зберігаючи подвиги батьків і дідів.

Учитель: Сьогодні на нашу рідну землю прийшло нове лихо -  біль утрат в зоні АТО. Більше року ми не можемо спати спокійно: знову гинуть найкращі українці, цвіт нації. Серед них – наші земляки, які не задумуючись пішли боронити кордони держави.

Звучить  пісня « Не твоя війна» Океан Ельзи

Учень:

Це не сон, не синдром маячні,

Ця війна не в далекій країні,

Не в Іраку чи десь там в Чечні,

А в вишневій моїй Україні.

Саме тут всі її вояки

Схід країни від зла захищали,

Бились на смерть мої земляки,

Кров’ю землю святу поливали.

Щоб країна ввійшла в майбуття

Вільна, сильна, без чвар та війни.

Віддали найцінніше – життя,

України найкращі сини!

Учитель: Багатьом із них, на жаль, не судилося повернутися живими. Вони полягли навіки. Серед них випускник нашої школи - Крівченко Сергій.

Пам'ять! Гірка пам'ять війни! Вона ніколи не згасне. Вона ятрить мозок, збуджує уяву.

Учень: Пам'ять! Що ти залишила? Сльози матерів? Наречених, що не долюбили своїх хлопців? Поминальний дзвін та тепло свічки?

Учитель: Хай горять свічки, як болючий щем про наших героїв, які навічно стали журавлями…

Учень: Найвищою нагородою тих, хто уцілів, -  є життя, а для загиблих – пам'ять.

Учитель: Роки…Скільки б їх не минуло, не зітруться імена тих, хто не повернувся з АТО. Схилимо ж голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя.

 (звучить  фон пісні «Плине кача на Тисині)

 Нам невідомі всіх їх імена,

Хто їх чекає, хто за ними плаче,
Де їхній дім, як їм болить війна,

Яке в них серце - щире чи терпляче.

Як страшно їм, коли усе горить,

Коли руїни, смерть перед очима,
І як в бою важлива кожна мить,

Які в них білі крила за плечима.

Нам невідомі мрії й здобуття,

Всі їхні рани, всі слова прощання,
Вони - солдати, що кладуть життя,

Заради нас і мирного світання.

І без імен помолимось за них,

За трошки вдачі світлої, простої.
В час зрад страшних і втрат таких гірких,

І без імен вони для нас герої.

Ми просимо хвилиною мовчання вшанувати  нашого  земляка –Крівченка Сергія, а також всіх солдатів , які загинули  в  антитерористичній операції, захищаючи нас  ,і  які назавжди в нашій пам’яті залишаться героями.

 (Пісня звучить голосніше під час  ХВИЛИНИ МОВЧАННЯ =30 сек. і затихає)

Учитель: У нашій пам’яті Сергій  Крівченко залишиться не лише гарним сином, батьком, чоловіком, чудовим другом, товаришем, а й хорошим учнем.

Презентація

Зимового дня 14 грудня 1984 року в сільській родині Федора Яковича та Надії Іванівни народився син Сергій. Маленький Сергій зростав енергійним, життєрадісним хлопчиком, із нестримною цікавістю та жагою пізнання.

Свою шкільну дорогу  розпочав у Максимівський середній школі у 1991 році

         Хлопчина зростав вихованим та дисциплінованим учнем, фізично загартованим юнаком,  який успішно поєднував шкільне навчання, допомогу батькам по господарству та розваги з однолітками, знаходив час для занять спортом. Жвавим, рухливим і усміхненим  запам’ятали його вчителі та однокласники.

   Спогадами про свого учня поділиться класний керівник Шибіста Валентина Володимирівна.   (Спогади класного керівника)

  Сьогодні до нас прийшли однокласники Сергія. Його щирі друзі. Щоб разом із нами згадати про нього та вшанувати його пам’ять.( Слово однокласників)

Учень: Школу закінчив у 2002 році. Після отримання атестата навчався в автошколі, працював у ПСП « Колос»  Строкову військову службу проходив з квітня 2004 року у внутрішніх військах в місті Кременчук, військова частина № 3059 по вулиці Червоних слідопитів,3 та отримав дозвіл на водіння БТРом . Після армії працював в охоронній службі «Титан» водієм

Водієм працював і у приватного підприємця , і у фірмі «Світ. Олія» Здійснював перевезення вантажів до Польщі, Туреччини, Казахстану,Голландії та Білорусії.  У 2010 році – одружився з Зюман Альоною Володимирівною. В цьому  2010 році в один з найщасливіших днів для Сергія 26 вересня народилася донечка Катя.

         4 серпня 2014 року був мобілізований до військової частини в місті Чугуєві, де був водієм бойової машини БТР, далі – відрядження з розвідувальною групою до міста Щастя.

Презентація «Відеоролика про воїнів АТО» ( інтерв’ю з Сергієм  телеканал  ICTV  жовтень 2014)

Звучить пісня - відеокліп « Вбережу»

    Сергій служив в 92 механізованій бригаді. Він охороняв блок - пост біля мосту  через річку Сіверський Донець, коли поруч розірвався фугас, запущений з боку противника. Осколком йому перебило артерію. Поранення було несумісне з життям.

Цього року - 14 грудня Сергію було б 31… У День народження імениннику дарують подарунки. А ми ж тобі, Сергію, присвячуємо цей вірш:

Тобі було б – тридцять один

Веселе свято з квітами, тортами,

Зійшлися б рідні,  близькі, дітвора…

Не буде свята, адже ти не з нами…

Ти, Сергію, герой для нас усіх.

Та чомусь лише сльози, а не сміх

Почесне це звання в нас викликає

І серце гострим болем обпікає.

Завчасно посивіла твоя мама,

І сльози завжди на очах у тата,

А я всіма словами проклинаю ката

За те, що так примусив їх страждати.

Хай згине той, хто нищить мій народ,

Потоне в материнських хай сльозах!

Не буде щастя мати злий урод,

Що так безжально чинить оцей жах!

Ти завжди жив, щоб не завдати болю

Ні рідним, ні своїм товаришам,

А під час бою ти закрив собою

Тих хлопців, що воюють й досі там…

Вони за тебе мстять скаженим ворогам,

Виборюють священну перемогу,

І вірю я: всміхнеться доля нам -

У мирі жити матимемо змогу!

 (на фоні мелодії звучить вірш)

Пливуть гроби по морю, як човни –

По морю рук, по морю сліз і гніву.

Пливуть в човнах розтерзані сини

На хвилі молитов і переспіву.

Так ніби в жилах замерзає кров,

А потім б’є у скроні голос крові

За тих хто тихо жив, а відійшов

У дзвонах слави праведним героєм.

Пливуть човни, гойдає кожну лодь

Людська долоня, тепла і тремтяча,

Човнами править втішений Господь,

А серце розривається і плаче.

І кожна мати плаче, і пече

Їй кожна рана у чужого сина.

Стоїть Донбас і Львів – плече в плече

І разом з ними плаче Україна.

Нехай же вам, герої, віддає

Святий Петро ключі від того раю,

Де убієнний ангелом стає,

Бо він герой. Герої не вмирають.

Герої не вмирають. Просто йдуть

Із поля бою – в небо. В лицарі – зі смерті.

Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть….

Героям слава – вписано у серці.

Учитель: .

В історію нашого славного пятсотлітнього села 21 листопада 2014 року  відтепер вписано чорним рядком. Біля міста Щастя Луганської області, захищаючи Україну, героїчно загинув наш земляк - солдат військової служби за контрактом Збройних Сил України – Крівченко Сергій Федорович

Відеоролик  про Україну на пісню групи «Океан Ельзи»

Учитель: Нерідко в небесній височині можна побачити, як раптово, немов одірвавшись, падає зоря і згорає блискавично, не встигнувши долетіти до землі. Падаюча зірка – це раптово обірване чиєсь життя. Так і зірка Сергія спалахнула і несе істинну правду життя з усіма  його протиріччями і розбіжностями. Відійшовши в неповні 30 років  за межу вічності, він залишив по собі добру згадку, так і не доспівавши, не долюбивши…

Сергій був світлою, позитивною людиною, гумористом по життю. Дуже любив дітей

Учень: 

Ти, Сергію, не гасни, нам весь час світи

Ясним вогнем, на промінь сонця схожим.

І віримо, що Ти серед святих

Перебуваєш там у Царстві Божім.

Звучить пісня Степана Гіги « Я люблю вас усіх»

Учитель:

Про Сергія та інших загиблих воїнів написано чимало творів: поем, віршів, присвят.

Гудуть майдани: «Слава Україні!»

Межують їх на схід і захід вперто.

А Дніпр широкий котить хвилі сині.

Аби ж «Героям Слава!» не посмертно.

Учень: Захисника Вітчизни, нашого героя, Сергія, народили і виховали чудові батьки – Надія Іванівна і Федір Якович. Прийміть слова глибокої вдячності за сина-патріота, який не шкодуючи власного життя захищав кордони України і виборював мир для всіх нас.

Учень: Разом із родиною Сергія, його друзями і знайомими сумують усі максимівчани, всі, кому не байдужа доля нашої країни, майбутнє дітей і онуків. Пам'ять про Сергія Крівченка – жителя нашого села, який поклав життя за мирне небо над нашою головою, завжди буде жити в наших серцях. Царство Небесне герою!

23 травня 2015 року Президент України Петро Порошенко підписав указ про відзначення державними нагородами України бійців, які загинули в АТО. Серед тих, хто проявив мужність і високий професіоналізм, хто захищав державний суверенітет та територіальну цілісність нашої держави у Збройних Силах України, були й полтавці віком від 21 до 41 року. Відтак орденом «За мужність» III ступеня нагороджено і нашого земляка –       

                                КРІВЧЕНКА СЕРГІЯ ФЕДОРОВИЧА.

Учитель читає вірш на фоні мелодії:

Не розчаровуйсь в Україні,

А розумій її печаль.

Що робиш ти для неї нині –

У себе спершу запитай.

Не розчаровуйсь в Україні,

Вона свята,а грішні – ми

В її недолі часто винні

Її ж бо дочки і сини.

Не розчаровуйсь в Україні,

Ідеї волі певним будь,

Бо тільки той є справжнім сином,

Хто вміє неньку захистить.

Не розчаровуйсь в Україні,

Вір,що мине важка пора,

Розквітне пишний цвіт калини,

В садах достатку і добра.

Пісня «Молитва за Україну»